Миколаївська обласна організація НСКУ

    У 2012 році літературна поличка місцевого краєзнавства поповнилася новою книгою миколаївського дослідника рідного краю Володимира Калиновського «Рід Ерделі. Повернення із забуття». Цю розвідку беззаперечно можна назвати однією з кращих у царині генеалогічного краєзнавства.

   Досліджуючи історію своєї Малої Батьківщини (сам автор родом з Мостового Доманівського району, яке у дожовтневі часи було родинним маєтком Ерделі) В. Калиновський зіштовхнувся з тим, що значна частина імен славетних у свій час земляків незаслужено забута як людьми, так і історією. Саме до таких імен відноситься і відома у Херсонській губернії родина поміщиків Ерделі, представники якої брали активну участь у суспільно-економічному і культурному житті краю. Серед них і голова Херсонської земської управи, Мінський губернатор, Херсонський губернатор, генерали й офіцери різних чинів, відомі артисти і меценати. Саме про них і розповідає автор у своїй книзі, зосереджуючи більшість уваги на видатних постатях четвертого і п’ятого поколінь російської гілки Ерделі.

   Книга побудована за хронологічним принципом і представляю собою історію перших п’яти поколінь російської гілки родини Ерделі, яка веде свій початок від угорського переселенця Симеона Ерделі, що вступив на російську службу у середині ХVIII століття і за що й отримав земельні наділи у Південній Україні.

   Особливістю книги є жива мова автора, що полегшує читачеві ознайомлення з родиною, характерами її представників, а це оживляє книгу, наповнює її живими людьми з їх переживаннями, почуттями, власним баченням навколишньої дійсності. Особливий інтерес у цьому розрізі викликає доля генерала від інфантерії Івана Георгійовича (Єгоровича) Ерделі, який у 1918-1920 рр. був Головнокомандувачем військами Північного Кавказу й одним із засновників Добровольчого руху. Протягом декількох років громадянського протистояння він вів щоденник у вигляді листів до своєї коханки. Вдале цитування автором цього документу показує нам не просто генерала, а закоханого юнака у майже п’ятдесятирічному віці.

   У нарисі подано безліч подробиць сімейних відносин, які вдалося знайти авторові не лише в опублікованих роботах, а й плідно працюючи у місцевих архівах Одеси, Херсона та Миколаєва і навіть у низці центральних архівів Російської Федерації.

   Автор принагідно відзначає родинні зв’язки сім’ї Ерделі із відомими родинами південного краю і Російської імперії: родина Живковичів, що володіла нинішнім Братським, сім’я Л. Толстого, відомого класика російської літератури, П. Зеленого, міського голови Одеси та багатьма іншими (один із Ерделі був одружений на онучці Єлизавети Тьомкіної, що була донькою Григорія Потьомкіна і Катерини ІІ).

Багато уваги автор приділяє історії родинних маєтків – Мостовому, Ерделівці, Миролюбивці і іншим, де Мостове займає особливе місце, оскільки саме тут було побудовано палац Ерделі (зберігся як школа до сьогодні), відкрита за рахунок родини земська лікарня і школа, побудовано пошту і розбито красивий парк. Книгу вдало доповнюють фотоілюстрації, значна частина з яких публікується вперше й отримана з аутентичних джерел.

   Отже до рук сьогоднішніх істориків і краєзнавців потрапила досить оригінальна й якісна праця, яка буде корисною не лише для усіх, хто цікавиться історією Миколаївщини, а й для дослідників свого краю на Кіровоградщині, Херсонщині й Одещині, з територією яких пов’язана доля родини Ерделі.

 

Голова Миколаївської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України,